Спеціально для «Юридичної практики»

Особливість цієї справи полягає в тому, що господарські правовідносини, які склалися між сторонами і були предметом судового розгляду Великої Палати ВС, своїм корінням входять у сферу кримінального судочинства.

 

Тому Велика Палата Верховного Суду, щоб оцінити правомірність (або, навпаки, неправомірність) дій АРМА, вимушена була вдаватися, зокрема, до аналізу ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 5 квітня 2019 року, винесеної в рамках кримінального провадження No 522/25776/16-к.

Із обставин справи стає абсолютно очевидним — і на це вказав ВС, — що АРМА, передавши на реалізацію земельні ділянки, які належали позивачеві, вийшло за межі своїх повноважень, визначених як Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», так і ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси.

Частиною 3 статті 21 Закону про АРМА встановлено, що управління активами здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Активи, визначені частиною 4 цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Спірні земельні ділянки мали статус речових доказів у рамках кримінального провадження, їх передання в управління АРМА мало на меті збереження речових доказів. Слідчий суддя в рамках кримінального провадження не виносив ухвалу про реалізацію зазначених земельних ділянок. Отже, всі подальші дії з боку АРМА щодо їх реалізації лежать за межами закону. Тому постанова Великої Палати ВС у цій справі — це законне та справедливе рішення.

Першоджерело.