Спеціально для газети «Юридична практика»

 

Питання відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок збройної агресії росії проти України, для адвокатського об’єднання Benchers Law Firm залишаються актуальними з початку повномасштабного вторгнення. Триваючі активні бойові дії призводять до подальших втрат людських життів, руйнувань та страждань, що надає цьому питанню особливої гостроти. Адвокатами нашого об’єднання в ході надання правової допомоги клієнтам аналізувалася існуюча практика вирішення проблем відшкодування шкоди, завданої збройними діями окремих держав. Також постійно досліджується сучасний стан українського законодавства з цього питання, судова практика та кроки, які робить Україна для впровадження та реалізації механізму відшкодування шкоди.

Втім, наскільки складним є процес реального отримання відшкодування майнової шкоди та скільки перешкод існує на цьому шляху, прийшлось пережити особисто і нашій партнерці. Її майно постраждало внаслідок чергової атаки агресора на мирні об’єкти — житлові будинки. В одному із популярних житлових комплексів Києва внаслідок ракетної атаки рф вибуховою хвилею винесло вікна, пошкодило дахи та стіни квартир. На щастя, без людських жертв, але з значними матеріальними втратами.

Найпоширеніші проблеми, що виникають при реалізації права на компенсацію за програмою «єВідновлення»:

Незареєстроване право власності, як бар’єр

Тисячі громадян, які придбали свої квартири у новобудовах, не можуть отримати компенсацію лише через те, що забудовник або державний реєстратор не встиг оформити документи, що підтверджують право власності громадянина на повністю сплачене житло. Навіть маючи на руках акт приймання-передачі об’єкта житлової нерухомості, фактичний власник не може звернутися за компенсацією, якщо його право власності ще не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така вимога виглядає надмірною та ставить власників новобудов у становище правової невизначеності.

Аналогічна проблема виникає і у тих, хто набув право власності на об’єкт житлової нерухомості до 2013 року. Дані з Реєстру прав власності на нерухоме майно не були автоматично перенесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який працює з 2013 року, і це фактично створило додаткову юридичну перешкоду для тисяч громадян. Тому тим власникам, хто набув своє право власності раніше початку роботи нового реєстру, необхідно самостійно звертатися до компетентних органів, щоб внести ці дані в реєстр. А якщо цього не було зроблено до знищення або пошкодження житлової нерухомості, то спочатку необхідно здійснити внесення даних в новий  реєстр і лише потім звертатися із заявою про компенсацію.

Водночас, орієнтуючись на інструкції для подання заяв до Міжнародного реєстру збитків, ці обставини не є перешкодою для звернення із заявою в цей реєстр.

Отже, сам по собі факт відсутності реєстрації права власності у відповідному реєстрі не повинен бути на заваді для подачі заяви про компенсацію в Дії тими особами, які є фактичними власниками, але через бюрократичні процедури до моменту заподіяння шкоди їхньому майну не встигли оформити або зареєструвати свою власність належним чином. Також не має бути перешкод формального характеру для осіб, які тривалий час володіють своїм майном, але не були обізнані про необхідність здійснення додаткових дій щодо внесення своєї нерухомості у новий реєстр.

Тож вважаємо доцільним внести зміни в умови подання заяв на отримання компенсації в бік пом’якшення обмежень та дозволити громадянам звертатися із відповідними заявами за наявності Договору про придбання майнових прав, акту приймання-передачі та підтвердження оплати нерухомості, документів про отримання права власності на майно до 2013 року тощо, із подальшим обов’язком внести відомості про ці об’єкти до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Складність шляху до компенсації: правові колізії та практичні бар’єри

Кожен, чиє майно постраждало від російської агресії та хто намагався звернутися із заявою про отримання компенсації, знає, що це не завжди короткий і далеко не простий шлях. Замість швидкого реагування на випадки пошкодження майна держава запропонувала алгоритм, який часто не відповідає реальним потребам людей, чиє житло зазнало пошкоджень просто зараз. Подання заяви в «Дію», очікування комісійного обстеження, необхідність у подальшому користуватися послугами лише визначених державою підрядників — усе це створює замкнене коло, у якому власник не може швидко власними силами або за допомогою обраних ним підрядників відновити житло, — адже у протилежному випадку розраховувати на компенсацію практично неможливо. Справа в тому, що механізм «єВідновлення» дозволяє виплати компенсації лише у разі, якщо ремонт ще не розпочато, із подальшим контролем за її цільовим використанням. Проте більшість постраждалих змушені діяти самостійно та ремонтувати квартири за власний кошт, адже процес отримання компенсації часто триває надто довго, а якщо житло залишатиметься не відремонтованим, його стан внаслідок дії погодних умов буде тільки погіршуватися.

Очевидно, що для таких випадків необхідно запровадити ретроспективний механізм компенсації — передбачити її виплату за фактично зроблений силами власника та залучених ним осіб ремонт, за умови наявності фото- та відеофіксації пошкоджень, чеків на оплату вартості будівельних матеріалів, актів виконаних робіт та квитанцій на оплату ремонтних робіт, тощо.

Рухоме майно: «невидима» категорія втрат

Національне законодавство, на жаль, поки не охоплює питання компенсації за знищене або пошкоджене рухоме майно — меблі, техніку, автомобілі та інші цінності. Міжнародний реєстр збитків лише накопичує інформацію, але компенсаційний механізм ще не працює і відповідного порядку та послідовності виплат досі ще не створено. Тим не менш, враховуючи, що втрати рухомого майна можуть сягати досить значних сум, які власникам доведеться вкладати для облаштування пошкодженого житла або ремонту/відновлення автомобіля, необхідно передбачити створення окремого порядку компенсації таких втрат на національному рівні. В іншому випадку втрати громадян залишатимуться непоміченими.

Відсутність компенсацій для власників комерційних приміщень: забута ланка економічного відновлення

Окремої уваги заслуговує питання відшкодування шкоди, завданої комерційним приміщенням. Наше національне законодавство наразі не передбачає компенсації за пошкодження нежитлових об’єктів, які використовуються для підприємницької діяльності або належать фізичним особам як майно «комерційного призначення» — офіси, кабінети, майстерні, склади, кав’ярні, перукарні тощо.

На практиці це призводить до очевидної соціальної несправедливості. У багатьох житлових комплексах, які постраждали від російських обстрілів, —  зокрема, у тих, де поряд із житлом розташовані комори, офісні чи торговельні приміщення, — власники квартир отримали можливість звернутися за компенсацією, тоді як власники комерційних площ залишилися без будь-якої підтримки. Показовим є приклад, коли власник невеликого приміщення так званого комерційного призначення, що використовувалося ним як робочий кабінет, отримавши його пошкодження, не може претендувати на компенсацію, хоча шкода завдана тим самим ракетним ударом, який пошкодив житлові квартири того ж будинку.

Ще гірша ситуація у власників малого бізнесу: у кафе, ресторанах, чи продуктових крамницях вибито вікна, пошкоджено фасади та двері, але компенсації за цим напрямом не передбачено взагалі. Для багатьох підприємців це означає фактичне припинення діяльності.

Така вибірковість у підходах до компенсації суперечить принципам рівності перед законом і справедливого розподілу тягаря війни, який має не лише соціальний, а й економічний вимір. Адже відновлення зруйнованого бізнес-середовища — це не менш важливе питання національної безпеки, ніж відновлення житлового фонду.

Відсутність компенсацій для власників нежитлових та комерційних приміщень — не просто технічна прогалина у законодавстві, а серйозний стратегічний недолік державної політики відновлення. Не можна недооцінювати, що підприємницький сектор, зокрема малий і середній бізнес, становить основу локальної економіки, забезпечує податкові надходження і створює робочі місця. Якщо бізнес позбавлений підтримки, відновлення зруйнованих міст втрачає свій сенс: відремонтовані будинки залишаються без комфортних зон існування та відпочинку — кафе, аптек, майстерень і сервісів, які формують повноцінне міське середовище.

Держава повинна визнати, що компенсація завданої шкоди бізнесу — це не якась додаткова опція, а частина комплексного відновлення країни. Створення спеціальної програми для підтримки та відновлення малого бізнесу дозволило би запобігти відтоку капіталу та робочої сили і продемонструвати послідовність державної політики відновлення.

Національні механізми компенсації та Міжнародний реєстр збитків: пошук балансу між допомогою і правом на справедливість

Останнім часом предметом обговорення у юридичному середовищі все частіше стає питання співвідношення національної програми «єВідновлення» та Міжнародного реєстру збитків, завданих збройною агресією російської федерації проти України. І саме тут стає наочною одна з найбільш делікатних правових колізій, яка безпосередньо стосується права людини на повне та справедливе відшкодування шкоди.

Так, відповідно до Закону України № 2923-IX від 23.02.2023, отримання компенсації через «єВідновлення» вважається остаточним врегулюванням питання збитків, завданих конкретному об’єкту нерухомого майна. Пунктом 12 Порядку надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 681 від 13.06.2024, передбачено, що заява про надання компенсації є приєднанням отримувача компенсації до договору про відступлення  державі/ територіальній громаді права вимоги до російської федерації щодо відшкодування збитків за знищений об’єкт нерухомого майна. Це означає, що особа, яка скористалася національним механізмом компенсації, втрачає право на подальші претензії, у тому числі до держави-агресора. Таке обмеження може бути зрозумілим з огляду на бюджетну дисципліну, адже саме таким шляхом держава намагається уникнути подвійного відшкодування та зберегти контроль за фінансовими потоками. Але цей шлях вирішення проблеми внутрішнього компенсаторного механізму, обраний державою, викликає сумніви у його відповідності принципам справедливості та нормам міжнародного права.

У Положенні про Міжнародний реєстр збитків, ухваленому Радою Європи, прямо зазначено, що подання заяви до Реєстру не залежить від того, чи отримала особа компенсацію або допомогу в межах національних механізмів, таких як «єВідновлення».Тобто це положення відображає інший підхід — право потерпілої особи на фіксацію факту шкоди з її подальшою участю у міжнародному механізмі компенсацій, який має бути спрямований безпосередньо проти російської федерації як держави-агресора. Таким чином, можна говорити не про подвійну вигоду, а про різні рівні відповідальності:національний (коли держава допомагає своїм громадянам) і міжнародний (коли внаслідок рішень компетентних міжнародних органів агресор компенсує завдані збитки).

Варто констатувати, що заборона на національному рівні повторного звернення за отриманням компенсації/відшкодування фактично позбавляє людину права на повне відшкодування, якщо компенсація, отримана в межах української програми, була меншою ніж реальні втрати чи витрати на відновлення. Така заборона вступає в конфлікт з принципом повного відновлення порушеного права; більш того, вона не відповідає духу міжнародних ініціатив, спрямованих на покарання агресора.

Очевидно, що в майбутньому необхідно гармонізувати законодавство України з міжнародними підходами. Оптимальним рішенням могло б стати закріплення положення про те, що отримання допомоги в межах «єВідновлення» не позбавляє права на звернення до Міжнародного реєстру збитків, а лише враховується при розрахунку остаточного обсягу компенсації, якщо вона буде виплачена за рахунок заморожених російських активів. Такий підхід дозволив би зберегти баланс між інтересами держави і правом громадян на повну та справедливу компенсацію шкоди.

Висновок

Проаналізувавши проблеми, з якими стикаються громадяни України у зв’язку із заподіянням шкоди їхньому майну державою-агресором російською федерацією, ми пропонуємо не зупинятися на досягнутих механізмах компенсації на національному рівні, а крокувати вперед з метою захисту прав наших громадян. Проблеми, які ми окреслили, потребують системного підходу. Зокрема, варто:

• у разі пошкодження житлових приміщень запровадити ретроспективну компенсацію для тих, хто вже здійснив ремонт за власний кошт;


• більш гнучко підходити до підтвердження права власності на майно, надавши можливість громадянам звертатися за компенсацією у разі його пошкодження із наданням акту приймання-передачі та квитанцій про 100-відсоткову сплату вартості об’єкта нерухомості або документа, який засвідчує право власності, але не внесений у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (за аналогією з подачею документів до Міжнародного реєстру збитків), під зобов’язання про подальше внесення такого об’єкта нерухомості у реєстр речових прав;


• поширити дію компенсації на національному рівні на нерухоме нежитлове майно комерційного і побутового призначення та на рухоме майно громадян;


• розробити єдину «дорожню карту» для заявників, зробивши інформацію про можливість отримання відшкодування максимально доступною;


• забезпечити відкритість звітності щодо результатів розгляду заяв;


• гармонізувати українське законодавство щодо отримання компенсації за пошкоджене/знищене майно з міжнародними стандартами. Закріпити норму, згідно з якою отримання компенсації завданої шкоди через «єВідновлення» не позбавляє права на звернення до Міжнародного реєстру збитків, а лише враховується при визначенні остаточного розміру компенсації

Підсумовуючи викладене вище, хочемо зазначити, що проблема компенсації пошкодженого чи зруйнованого майна виходить далеко за межі юридичних процедур. Вона торкається значно глибшої теми — довіри громадян до держави та відчуття справедливості. І якщо держава здатна оперативно та гнучко реагувати на матеріальні втрати громадян, вона не лише компенсує збитки — вона повертає людям віру у справедливість і силу права.