Спеціально для газети «Юридична практика»

Окремі кроки держави, що наразі робляться

Шостий місяць триває широкомасштабна збройна агресія російської федерації, яка кожного дня приносить нові та нові страждання українцям, завдає руйнації вітчизняній економіці, призводить до значних майнових збитків і моральної шкоди.

Безперечними є наслідки у вигляді знищення та пошкодження інфраструктури, розриву ділових зв’язків та руйнації господарчих ланцюгів, які навіть не завжди підлягають точному економічному обрахунку. Водночас навіть майнова шкода, що може бути виміряна в грошовому вираженні, потребує точного визначення з метою забезпечення її повного відшкодування.

У попередній публікації ми зупинялися на окремих сторонах відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок збройної агресії російської федерації.

Зазначене питання містить велику кількість аспектів, пов’язаних із різноманітним міжнародним досвідом компенсації завданих військовими діями збитків, значною кількістю способів, якими потенційно можна досягти мети захисту майнових прав. У зв’язку з тим що на сьогодні Україна не визначилася з механізмом відшкодування шкоди, в кожного, хто переймається цією проблематикою, виникає велика кількість запитань щодо того, до якого органу чи організації звертатися для отримання відповідного рішення, стосовно порядку його подальшого виконання, юрисдикції та імунітету держав, визначення та підтвердження матеріальних втрат.

6 серпня з’явилося повідомлення про те, що Президент України провів нараду щодо компенсації шкоди, заподіяної агресією рф. Поінформовано стосовно того, що для створення і впровадження механізму компенсації глава держави сформував спеціальну робочу групу під головуванням керівника Офісу Президента, до якої ввійшли представники Кабінету Міністрів і провідні українські та іноземні юристи-міжнародники.

Кабінетом Міністрів України 29 липня 2022 року затверджено Порядок використання коштів із рахунку «Фонд відновлення зруйнованого майна та інфраструктури» (постанова № 879), яким визначено механізм отримання коштів відповідного фонду на відновлення зруйнованих та пошкоджених об’єктів залізничного, авіаційного, морського, внутрішнього водного транспорту, дорожнього господарства, об’єктів туристичного призначення, електронних комунікаційних мереж, об’єктів соціальної сфери, об’єктів житлово-комунального господарства, а також окремих житлових об’єктів та об’єктів будівництва.

Водночас питання відшкодування збитків, завданих діяльності підприємств різних галузей, залишається до кінця не врегульованим.

Очікуваним кроком у роботі урядових органів став проєкт Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв’язку зі збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, доступний для ознайомлення та подання коментарів на вебсайті Міністерства економіки України. Розроблення зазначеної методики здійснюється на виконання Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 326.

 

Особливості майнових втрат банківських установ

Як видно з наведених порядку та проєкту методики, вони стосуються підприємств, установ та організацій, інших суб’єктів господарювання всіх форм власності, тобто і банківських установ. Водночас банківська діяльність передбачає низку особливостей, які впливають на характеристику активів, що має бути враховано також під час визначення розміру шкоди, заподіяної збройною агресією рф.

Унаслідок збройної агресії банківська установа може отримати збитки у вигляді:

1. втрачених або пошкоджених основних засобів;


2. втрачених грошових коштів, валютних цінностей та банківських металів, що були розміщені в банківській установі, зокрема в касі банку;


3. втрачених грошових коштів, що перебували в банкоматах банку;


4. сум заборгованості від неповернутих кредитів;


5. коштів від неотриманих процентів за наданими кредитами.

При цьому визначальною властивістю банківської діяльності є саме те, що фінансові активи становлять значну, якщо не найбільшу матеріальну цінність банківської установи. Водночас будь-яких особливостей визначення розміру втрат фінансових активів банку проєкт методики не наводить. Банківська діяльність для цілей методики в проєкті документа згадується лише побіжно (підпункт 5.6 пункту 5).

Слід зазначити, що на сьогодні законних підстав, які б дозволили позичальнику не повертати кредитні кошти, немає.

Так, Верховною Радою України прийнято за основу проєкт Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо підтримки позичальників, майно яких було знищено або зазнало пошкоджень внаслідок збройної агресії російської федерації проти України» (реєстр. № 7441-1). Однак вказаний законопроєкт стосується здебільшого споживчого кредитування, а не всієї фінансової діяльності банків, та в кінцевій редакції його наразі не проголосовано. Водночас, попри очевидну соціальну спрямованість, цей проєкт закону викликав певну критику.

Очевидно, що неповернутий кредит призводить до фінансових втрат, однак проєкт методики не надає відповіді, яким чином визначати розмір таких збитків у разі утворення заборгованості за наданим кредитом та неможливості захисту інтересів кредитора через втрату (знищення, пошкодження) предмета забезпечення.

На наш погляд, з огляду на вимоги статті 22 Цивільного кодексу України сума основної заборгованості від неповернутих кредитів, що стала наслідком збройної агресії, підпадає під ознаки реальних збитків. Водночас сума коштів від неотриманих процентів за кредитами, забезпеченими заставою, які втрачено через збройну агресію та воєнні дії, має ознаки упущеної вигоди.

У зв’язку з викладеним вважаємо за необхідне звернути увагу на таке.

У разі неповернення кредиту боржником внаслідок знищення заставленого майна банк матиме непокритий заставою кредитний ризик, фактично бланковий кредит. У такому випадку банк може застосувати інший інструментарій для захисту своїх інтересів, зокрема інститут страхування майна. Так, відповідно до статті 10 Закону України «Про заставу» в разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика. Також статтею 8 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі настання страхового випадку щодо предмета іпотеки іпотекодержатель має переважне право на задоволення своєї вимоги за основним зобов’язанням із суми страхового відшкодування.

Таким чином, у разі укладення договору страхування щодо заставленого майна та з урахуванням його умов можливе відшкодування за рахунок саме страхової виплати.

Крім того, статтею 8 Закону України «Про заставу» визначено, що в разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов’язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений чи пошкоджений предмет застави.

Однак механізм страхування не є стовідсотково дієвим, оскільки руйнування внаслідок воєнних дій майна, що перебуває в заставі банку, часто не є страховим випадком за договором страхування такого майна. Тому щоразу варто покладатися на умови конкретного договору.

 

Визначення розміру втрат у разі знищення предмета застави (іпотеки)

Якщо застосування наведеного інструментарію не привело до відновлення прав кредитора, необхідно враховувати таке.

Складністю обрахування збитків від неповернення кредиту, забезпечення якого втрачено, є те, що заставодержатель не є власником предмета іпотеки. Тому видається, що знищення відповідного об’єкта нібито безпосередньо не заподіює шкоду кредитору. Відповідно до статті 28 Закону України «Про заставу», статті 17 Закону України «Про іпотеку» знищення (втрата) предмета застави припиняє заставу (іпотеку), однак не припиняє основного зобов’язання. Кредитор зберігає право на повернення кредиту з процентами з усіма похідними правами (серед яких право на пред’явлення до боржника вимоги про повернення кредиту, звернення до суду, стягнення боргу в процесі виконання судового рішення, подання заяви про визнання боржника банкрутом).

Водночас слід визнати, що кредитор у випадку знищення предмета застави (іпотеки) є разом із власником потерпілою особою і в разі відсутності в боржника іншого майна також несе майновий тягар. У зв’язку з цим виникає питання механізму підтвердження збитків кредитора.

Згідно зі статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства в разі подання заяви про визнання боржника банкрутом, винесення судом відповідної постанови, продажу майна боржника вимоги, не погашені у зв’язку з недостатністю майна, вважаються погашеними.

Таким чином, наразі для підтвердження реальності збитків, що завдані внаслідок неповернення кредиту та знищення предмета застави, видається доцільним застосовувати процедуру банкрутства боржника.

У контексті викладеного можна розглянути три вірогідні ситуації:

1) стосовно боржника вже відкрито провадження у справі про банкрутство;

2) стосовно боржника, який допустив прострочення, справу про банкрутство ще не відкрито;

3) боржник за кредитом ще не допустив прострочення заборгованості.

У першій ситуації доцільно використати можливості вже відкритої справи про банкрутство, у межах провадження в якій можна ініціювати проведення експертизи з метою встановлення вартості знищеного чи пошкодженого предмета застави.

У другій ситуації слід ініціювати справу про банкрутство боржника, в межах якої можливо встановити розмір втрат від знищення або пошкодження заставленого майна шляхом подання відповідних доказів та ініціювання проведення судових експертиз.

У третій ситуації слід проводити роботу щодо застосування боржником процедури самоліквідації та самостійного його звернення до господарського суду про визнання банкрутом. У разі відкриття провадження у такій справі банк може подати заяву про визнання його вимог, стати учасником справи про банкрутство з отриманням відповідних процесуальних прав щодо подання доказів та ініціювання проведення судових експертиз.

Фіналізуючи викладене, слід вказати, що питання відшкодування збитків, завданих унаслідок військової агресії, стосується практично всіх, зокрема й банківської сфери. Триває активне обговорення ініціативи щодо списання кредитної заборгованості боржників, які залучали кошти для придбання майна, що в результаті знищено. Водночас вирішення вказаного питання повинно бути комплексним, враховувати інтереси як кредиторів, так і боржників.