У березні цього року Київський апеляційний суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, арештував корпоративні права та нерухомість, що належать групі виробників сільськогосподарської продукції, загальною вартістю понад 850 млн грн (майже 20 млн доларів США). Приводом стало нібито невиконання договору продажу частки у статутному капіталі материнської компанії та подання у зв’язку з цим позову до міжнародного комерційного арбітражу.

Попри те, що позивач не довів обґрунтованість будь-яких підозр у можливому створенні перешкод щодо виконання потенційного рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд першої інстанції повністю задовольнив звернення про забезпечення, наклав арешт на корпоративні права у трьох юридичних особах та на весь майновий комплекс одного з підприємств, а також заборонив вчиняти широке коло управлінських та корпоративних дій, чим суттєво обмежив господарську діяльність.

У зв’язку з незаконністю такої ухвали суду було подано апеляційні скарги до Касаційного цивільного суду Верховного Суду.

Стратегія, яку реалізовувала команда Benchers Law Firm, полягала в доведенні перед найвищою судовою інстанцією того, що суд першої інстанції в основу свого рішення поклав переказ позиції позивача. При тому, що відповідач – продавець частки у статутному капіталі – вважає і має намір довести це в арбітражі, що саме сторона покупця не виконала частину договірних зобов’язань.

Позиція позивача не була обґрунтованою та доведеною, а його аргументи для забезпечення позову зводилися виключно до наявності справи на розгляді арбітражу, його доводів по суті, які ще потребують перевірки арбітражем, а також вихоплення окремих обставин, які насправді не мають жодного відношення ні до угоди купівлі-продажу, ні до предмету арбітражного провадження. Частина наведених ним обставин стосується діяльності юридичних осіб, які взагалі не мають жодного стосунку до угоди між сторонами чи її виконання.

Слід відмітити й те, що суд першої інстанції, який повністю задовольнив заяву про забезпечення, наклав арешт у тому числі на майно, яке не стосується трансакції, а також на активи сторонньої до угоди юридичної особи.

Також є очевидною неспівмірність застосованих заходів із майновими вимогами позивача, які у вартісному вимірі в одинадцять разів менші ніж вартість арештованих активів.

Одночасно суд не знайшов підстав для застосування зустрічного забезпечення при тому, що позивач є нерезидентом і не має в Україні майна, за рахунок якого можливо було би у подальшому стягнути збитки.

За результатами розгляду апеляційних скарг Верховний Суд 11 червня цього року ухвалу Київського апеляційного суду скасував та повністю відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Зазначеним кейсом займалися керуючий партнер Benchers Олег Валендюк та партнер Мирослав Гнатюк.