Ольга ШАПОВАЛОВА, партнерка Benchers Law Firm, к.ю.н. заслужена юристка України, підняла питання заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб в рамках ІІI Legal Аnti-Сorruption Forum, який відбувся 2 грудня 2025 року за ініціювання Benchers Law Firm.

Інститут кримінальної відповідальності юридичних осіб, або, як його визначає Кримінальний кодекс України, «заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб», довів свою ефективність у багатьох країнах світу. В Україні ж, попри очікування, він досі залишається більше декларативним, ніж дієвим.

Кримінальний кодекс України було доповнено розд. XIV^-1 «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб» згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб» № 314-VII від 23.05.2013. Прийняття цього закону було зумовлено необхідністю виконання Україною міжнародних стандартів у сфері боротьби з корупцією та організованою злочинністю, Рекомендацій Групи держав проти корупції (GRECO), Рекомендацій Спеціального комітету експертів Ради Європи з питань оцінки заходів боротьби з відмиванням коштів (MONEYVAL).

Тобто вже протягом дванадцяти років Кримінальним кодексом України передбачена можливість застосовувати щодо юридичних осіб штрафи, конфіскацію майна, позбавлення ліцензій або навіть ліквідацію в разі їх участі в злочинах, зокрема корупційних. Але на практиці ми бачимо іншу картину: навіть у тих провадженнях, де компанія — юридична особа є ключовою ланкою схеми, цей інструмент майже не використовується.

1. Чому саме в корупційних справах цей інститут мав би бути особливо ефективним?

Причина очевидна: більшість корупційних злочинів — це злочини, які мають економічне підґрунтя й так чи інакше пов’язані з отриманням неправомірної вигоди.

Юридичні особи в корупційних схемах відіграють роль фірм-прокладок, каналів для виведення коштів, механізмів для розтрати бюджету, інструментів отримання неправомірної вигоди, бенефіціарів корупційних рішень посадових осіб.

У багатьох справах саме підприємство є серцем корупційної конструкції. Власне, тому в Україні очікували, що заходи стосовно юридичних осіб стануть ключовим елементом протидії корупції. Проте цього не сталося.

2. Що показує практика?

Аналіз статистичних даних і практики свідчить: за більш ніж десятиліття існування інституту заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб в Україні було винесено лише кілька вироків, у яких суди реально застосували такі заходи.

Як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, на стадії досудового розслідування нерідко вирішується питання щодо накладення арешту на майно юридичних осіб. Питанням ухвал слідчих суддів про накладення арешту на майно юросіб у ЄДРСР тільки від січня і до початку грудня 2025 року присвячується аж 1514 сторінок! Здавалось би, хоч половина цих заходів має згодом реалізуватися у вироках та ухвалах судів. Але цього не відбувається.

Навіть у Вищому антикорупційному суді, де концентрація корупційних проваджень найбільша, застосування цього інституту є поодиноким.

Так, у 2024 році ВАКС ухвалив лише один по-справжньому показовий вирок, у якому до ТОВ «ВМС-10» було застосовано захід за корупційний злочин.

Директор підприємства ТОВ «ВМС-10», діючи в інтересах власного підприємства, передав неправомірну вигоду в розмірі 200 000 гривень службовій особі за зняття заборони на вихід до водойм маломірних суден для вилову водних біоресурсів.

Свою вину у вчиненому злочині директор підприємства під час судового засідання визнав повністю та надав пояснення щодо мотивів вчинення злочину. З його слів, через тривалу заборону роботи, пов’язану з особливостями здійснення судноплавства під час війни, очолюване ним підприємство не могло належним чином виконувати свої функції. Тому він вирішив надати неправомірну вигоду з метою «вирішення проблеми» й скасування заборони.

Директор підприємства був визнаний судом винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України. Йому було призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становило 51 000 гривень.

До ТОВ «ВМС-10» на підставі ч. 2 ст. 96-7, ч. 1 ст. 96-10 КК України було застосовано заходи кримінально-правового характеру — стягнуто штраф у розмірі 340 000 грн. Також було застосовано спеціальну конфіскацію неправомірної вигоди на загальну суму 200 000 грн, які були примусово вилучені в дохід держави.

3. Міжнародний досвід відповідальності юридичних осіб

У багатьох розвинених країнах кримінальна відповідальність юридичних осіб існує в різних моделях:

• перша — це модель традиційної кримінальної відповідальності, коли юридична особа є самостійним суб’єктом злочину (здійснюється відступ від принципу індивідуальної кримінальної відповідальності) (Великобританія, Канада, Сполучені Штати Америки, Австрія, Бельгія, Королівство Нідерланди, Франція, Грузія, Литва, Молдова);


• друга — коли в разі участі юридичної особи в злочині, вчиненому фізичною особою в інтересах останньої, юридична особа разом із фізичною підлягає кримінально-правовому впливу (Австрія, Азербайджан, Албанія, Латвія, Мексика, Туреччина, Іспанія, Швейцарія). Саме така модель застосовується в Україні;


• третя — модель квазікримінальної відповідальності юридичних осіб, яка передбачає не кримінальну, а іншу (адміністративну чи цивільну) відповідальність юридичних осіб за вчинення (участь у вчиненні) злочину (Німеччина, Італія, Швеція).

Досвід цих країн показує, що ефективність таких заходів забезпечується, зокрема, трьома ключовими компонентами:

• визначенням чіткого поняття «отримання вигоди юридичної особи» (Австрія);


• корпоративним комплаєнс-моніторингом після корупційних інцидентів (Франція, США);


• відповідальністю за «нездатність запобігти корупції» (Велика Британія).

4. Чому цей правовий інститут в Україні провисає саме в корупційних правопорушеннях?

Проблеми протягом тривалого існування зазначеного правового інституту мали системний та комплексний характер:

• правоохоронні органи майже не ініціювали провадження щодо юросіб;


• відповідальність юридичної особи була прив’язана до вироку щодо фізичної особи;


• не було чіткої дефініції «в інтересах юридичної особи»;


• було відсутнє повноцінне процесуальне регулювання;


• суди остерігалися застосовувати суворі заходи щодо юридичних осіб;


• юридична спільнота фактично не працювала з інститутом.

Але головною проблемою вважалося недостатньо якісне законодавче регулювання інституту заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб.

5. Зміни в законодавстві 2024 року

Законом України № 4111-ІХ від 04.12.2024 були внесені суттєві зміни в правове та процесуальне регулювання інституту заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб.

Було передбачено, що в низці випадків провадження щодо юридичної особи може здійснюватися незалежно від притягнення до відповідальності фізичної особи. Це усувало проблеми розслідування та розгляду справ стосовно відповідальності юридичних осіб у разі розшуку або смерті фізичної особи. А також надавало можливість розпочати розслідування щодо юридичної особи у випадку, якщо злочин був вчинений в її інтересах, а обвинувальний вирок стосовно фізичної особи вже був винесений.

Крім того, в примітці до ст. 96-³ КК України було викладено тлумачення понять «уповноважених осіб юридичної особи», «вчинення кримінального правопорушення в інтересах юридичної особи».

У КПК України з’явилася гл. 37-¹ «Кримінальне провадження щодо застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру у спеціальному порядку», в якій нарешті відображено процесуальне регулювання зазначеного правового інституту в разі його окремого розгляду від провадження щодо фізособи — уповноваженої юридичної особи.

Здавалось би, ключові проблеми, про які протягом багатьох років говорили науковці, були усунуті. Проте особливих зрушень у застосуванні зазначеного правового інституту до сьогодні так і не відбулося.

6. Дорожня карта реформ із корупційним фокусом в Україні

Інститут заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб має бути центральним механізмом відповідальності бізнес-структур у корупційних справах. Але без подальшої нормативної, процесуальної та практичної модернізації він так і залишиться декларативним.

Якщо говорити про подальший розвиток кримінального законодавства, то, очевидно, треба розширити перелік корупційних злочинів, які вимагають застосування цього правового інституту, додавши щонайменше стст. 191 та 394 КК України.

Можливо, в низці заходів кримінально-правового характеру доцільно змінити форму відповідальності юридичних осіб із кримінальної на квазікримінальну (адміністративну або цивільну).

І звісно, треба нарешті активізуватися правоохоронним органам у притягненні до відповідальності не лише фізичних осіб, але й юридичних із застосуванням правового інституту, передбаченого розд. XIV^-1 КК.

Висновки:

• Інститут заходів кримінально-правової відповідальності щодо юридичних осіб є ключовим елементом антикорупційної політики.

Проте в Україні його застосування залишається поодиноким, що нівелює його превентивний та каральний потенціал.

• Основні бар’єри мають системний та комплексний характер.

Недосконалість законодавства, відсутність процесуального механізму, слабкість правоохоронної ініціативи, недостатня чіткість визначення критеріїв «у інтересах юридичної особи» та певна стриманість правоохоронних і, як наслідок, судових органів — усе це протягом років блокувало розвиток практики.

• Реформа 2024 року усунула ключові нормативні перешкоди.

Але сама собою вона не стала каталізатором для різкого збільшення кількості проваджень чи вироків щодо юридичних осіб.

• Без активної участі правоохоронних органів та професійної спільноти інститут не запрацює.

Необхідне системне навчання прокурорів, детективів, суддів і адвокатів, а також зміна розуміння ролі юридичної особи у вчиненні кримінального правопорушення.

• Україна має орієнтуватися на ефективні міжнародні моделі.

Зокрема:

• відповідальність за нездатність запобігти корупції (UK);


• комплаєнс-моніторинг (США, Франція);


• чітко визначену концепцію вигоди юрособи (Австрія).


• Інститут стане дієвим лише після комплексної модернізації.

А отже, потрібні:

• подальші зміни до КК та КПК;


• розширення охоплення низки корупційних злочинів;


• можливий перехід частини санкцій до квазікримінальної моделі;


• формування сталих стандартів доказування;


• реальне притягнення юридичних осіб до відповідальності.

Тільки за таких умов цей правовий інститут стане реальним інструментом протидії корупції.